Суд ще раз перегляне споживчий кошик та прожитковий мінімум

Утворення судових округів зміцнить незалежність вітчизняної Феміди

Нещодавнє внесення змін до Конституції зумовлює необхідність пошуку нових підходів до організації роботи судів у державі. Реформування судоустрою шляхом «переформатування» Верховного та вищих спеціалізованих судів відсунуло на другий план інші проблеми. Водночас одним з основних завдань у цій сфері вбачається оновлення територіальної побудови системи судів.

Історичний досвід

Виходячи зі змісту ст.125 Основного Закону, принцип територіальності забезпечує розгалуження судової влади в аспекті мережевого поширення юрисдикції на всю територію держави. У такому розумінні цей

конституційний принцип розглядається як розгалуженість нижчих ланок, а його реалізація на нормативному рівні забезпечує територіальне розмежування юрисдикції однорідних судів та виокремлює судові округи. Тобто кожен місцевий, апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію.

Традиційно реалізація принципу територіальності в побудові системи судів знаходить відображення в її організації на підставі системи адміністративно-територіального устрою, встановленої в ст.133 Конституції. Разом з тим територіальна побудова судових органів повинна здійснюватися в інший спосіб, зокрема шляхом утворення округів з метою використання переваг наближення судів до населення та доступності правосуддя.

Прив’язка судових органів до адміністративно-територіального поділу стала домінантною в 1930-ті рр., коли в Україні було запроваджено дворівневу систему управління (район — область). Але досвід вітчизняного судового будівництва доводить, що не завжди адміністративно-територіальна складова превалювала.